Хмельницьке місто-привід!


    Завжди засмучуєшся, коли бачиш людей які не можуть дати собі ради і із-за цього жебракують, принижуються та гинуть. Але яким чином врятувати їх, якщо вони не бажають для себе кращої долі?! Цей соціальний феномен здавна відомий соціологам.

    Наприклад бомжі яких відмили, дали житло і роботу, все одно збігають до брудних переходів і підвалів, бо там їх життя, не чисте, не світле, брудне і вонюче, але їх вільне, незалежне і безшабашне життя!

    Так само відбувається і з громадянами України. Вони не бачать необхідності жити в правовій державі, їх не приманиш порядком чи безпекою, їх навіть не турбує, хто їх обкрадає кожного дня! Вони не борються, не кричать, не роблять нічого аби навести лад у державі. Звісно громадянам болісно бачити, як продають їх дітей у рабство або коли «нові українці» з новими «опричниками» ґвалтують доньок чи безпричинно саджають до в’язниці дітей, вимагаючи останнє, що є чи було. Але це не привід боротися, не привід захиститися, навіть не привід для акції протесту!

    До правозахисної організації звернулися родичі п’ятьох ув’язнених, які вже декілька років намагаються захиститися він нікчемних звинувачень. Діло шите білими нитками так, що навіть наш «гуманний» суд не наважився приймати його і постановляти вирок. Діло пішло о бюрократичному колу апеляцій, протестів і ухвал, минають місяці, а слідчі нічого не роблять крім тиску на суддів. В решті решт міліціянти з прокурорами схибили. Чи то забухали, чи що невідомо, але термін ув’язнення бідолах закінчився, а справу до суду не передали. От халепа! І Закрутилося тут! Звільняти з під варти – скандаль! Не звільняти – незаконно, практично злочин! Але хіба злочинними вчинками чи порушенням Конституції і законів налякаєш наших охоронців прав і свобод громадян?!! Ні вони безперестанно ґвалтують нашу конституцію і права громадян, а тому прокуратура народжує ідею: справу передали 14.04.11 року, термін ув’язнення мав закінчитися 14.06.11 року, але ж строк рахується з часу передачі справи прокуратурі, а вона розписалася за справу 14.04.11, але ж до журналу вхідної документації занесла запис лише 18.04.11 року, а отже строк тримання закінчується не 14.04.11 р., а 18.04.11 року! Красиво?! Справжня українська винахідливість.Та закон такої новели не дозволяє, бо байдуже до якого журналу і яка дівчина з прокурорськими лампасами, вносила записи. Справу отримали? – строк пішов.

    Тут би втрутитися у справу начальнику СІЗО, бо в нього є штат юристів та ще й голова на плечах. Відкрив кодекс, почитав закон «Про попереднє ув’язнення» і звільнив громадян строк утримання яких, відповідно до судового рішення закінчився. Треба відзначити, що наші депутати, президенти та різні уповноважені по правам VIP- людини, неодноразово хизувалися перед народом, що відокремили пенітенціарну систему (виправні колонії іслідчі ізолятори) від МВС і тепер начальнику СІЗО байдуже до наказів міліції, бо вони окремо і начебто підпорядковуються Мінюсту, який дуже гуманнийі піклується про права людини по справжньому, не так як міліція і прокуратура. Але виявилося інакше: наш начальник СІЗО «ліг» під міліцію, навіть без запрошень і непристойних пропозицій, а на Мінюст та інших йому начхати, бо хто вони такі?!Отже настало чотирнадцяте, потім п’ятнадцяте, потім шістнадцяте, а ніхто з тюрми не вийшов, бо начальник не відпустив.

    Звісно що родичі і правозахисники стурбувалися і пішли з акцією протесту до стін СІЗО. Звісно, що родичам ув’язнених запропонували прийти і підтримати пікетників, повідомили що буде преса, яку запросили, буде Богдан Хмельницький, буде бунт і перемога Закону над свавіллям!

    Зранку 17.04.11 року до правозахисників підійшли окремі родичі ув’язнених і кажуть: де преса? Богдан відповідає: ми повідомили, скоро буде, але ж ми її не скупаємо, корупційних зв’язків не маємо, а тому якщо не прийде, то нічого страшного, боротьба лише розпочалася, підтягнеться й журналісти, якщо відчують крики родичів і гострий сюжет. Але деякі родичі відповіли: немає преси – немає й акції протесту і пішли по своїх справах! Деякі, правда, залишилися, але більша частина пішла. Виникає питання: що було потрібно родичам ув’язнених? Чи то позувати пресі, чи то рідні обличчя на шпальтах газет? Громадяни мають право і обов’язок збиратися мирно і висловлювати свій протест з приводу того, що відбувається, а ще привертати увагу інших громадян до суспільних і нагальних потреб. Саме для цього ми збираємося, протестуємо і заперечуємо. Якщо наша проблема актуальна для преси – вона приходить, а якщо ні – треба працювати, треба розповідати суспільству, що в Україні «посадити» за грати можна будь-кого, але так бути не може і треба постати проти цього. Треба домогтися відставки всіх цих начальників і порушників наших прав, треба домогтися їх покарання і створити громадські механізми протидії свавіллю правоохоронців.Так, це трудно, але іншого шляху немає, це факт. Добрий дядя не прийде, бо він однією рукою щупає наших жінок, а іншою нишпорить по карманах наших трударів, а пенсіонери носять йому воду (чи горілку), а ще поють пісні і шлють привітання за дуже скромні подачки. Ніхто не прийде і не захистить нас, лише ми самі. Але в місті-приводі, нема кому бунтувати, зневірені, покалічені і обмежені у своєму світогляді люди, бажають хіба що свята, серіалу, шоу і крихти їжі, щоб завтра піти на рабську роботу і забути про своїх діточок і онуків. Нажаль, преса не прийшла, акція не зірвалася, але не сколихнула спляче, зневірене місто начебто не людей, а привидів минулого століття. «Мы живем, под собою не чуя страны, наши речи за десять шагов не слышны …» - так прикро розуміти, що Мандельштам писав це для нас!

    Для всіх непримиренних, чудом не вбитих туманом-приводом Хмельницька повідомляємо:

    1. Акції протесту триватимуть. Ми запрошуємо всіх прийняти в них участь. Календар акцій протесту найближчим часом буде поміщений на сайт. Слідкуйте за новинами.
    2. Діяльність всіх причетних до свавілля прокурів, міліціонерів і начальника СІЗО стане предметом детального вивчення і законне покарання неминуче настане за їх злодіяння.
    3. 5-6 липня 2011 р. в Києві почнуться акції протесту в Києві з приводу порушення прав громадян України на свободу і особисту недоторканність. Приєднуйтеся.
    4. Якщо родичі ув’язнених і самі ув’язнені виявлять бажання,щоб їх захищали наші правозахисники, ми обов’язково втупимо у справу і захистимо від свавілля, бо ми це вміємо і нічого не боїмося.
    5. Пройде хоч скільки часу, але ми будемо писати і розміщати на сайті хто і що нам відповів на наші звинувачення у бік правоохоронців. Ми з вами побачимо, хто їх «криша» і яку глибину має ця нора корупції і свавілля.

Джон Девисон Рокфеллер

Кто весь день работает, тому некогда зарабатывать деньги.